В третю суботу листопада Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами голодомору 1932-1933рр., який назавжди увійшов в нашу історію як велика трагедія, наслідки якої затьмарили своєю жахливістю навіть воєнні лихоліття. Це не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь.
Сумні спогади про трагічні сторінки історії щемливо торкаються сердець кожного з нас. Сьогодні, нажаль, ми не можемо повернути час назад та виправити ті лихі події далеких 1932-1933 років. Та наш святий обов’язок – зробити все, аби зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь, аби ніколи не допустити подібного на нашій українській землі та в світі, берегти мир і спокій, жити у злагоді і порозумінні.
В ці скорботні листопадові дні схилімо голови перед світлою пам’яттю тих, хто потрапив у грізні жорна тоталітарного режиму, кого забрала голодна смерть.
Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення та подальшої розбудови квітучої держави, розвитку демократії, вільного життя кожної людини.


Виконуюча обов’язки
голови райдержадміністрації Олександра Колісник